1. Словник української мови в 11 томах

сперва

СПЕРВА́, рідко СПЕ́РВУ, присл., розм. Те саме, що спе́ршу.

Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі [потім] в глас Гукнули разом: «Все пропало!» (Котл., І, 1952, 283);

— Нехай сперва очуняє хлопець, а там батько повернеться (Панч, Гарні хлопці, 1959, 108);

Усе пішло .., як і було сперва; тільки Галочка щодень змінялася (Кв.-Осн., II, 1956, 358);

[2-га дівчина:] Ото завше так — як сперва дуже весело, то після будеш плакать (Вас., III, 1960, 13);

Уступили ми сперву до своєї родички; зраділи нам, приймають (Вовчок, І, 1955, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сперва — рідко сперву, присл., розм. Те саме, що спершу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сперва — Спершу, перше, перш, поперед, уперед, спочатку, напочатку Словник чужослів Павло Штепа
  3. сперва — СПЕРВА́, рідко СПЕ́РВУ, присл., розм. Те саме, що спе́ршу. Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі [потім] в глас Гукнули разом: “Все пропало!” (І. Котляревський); – Нехай сперва очуняє хлопець, а там батько повернеться (П. Панч); Усе пішло.. Словник української мови у 20 томах
  4. сперва — Спе́рва, спе́рву. присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. сперва — Сперва, сперву нар. Сначала. Сперва твоє будем їсти, а тоді моє. Рудч. Ск. II. 156. Словник української мови Грінченка