1. Словник української мови у 20 томах

сперва

СПЕРВА́, рідко СПЕ́РВУ, присл., розм.

Те саме, що спе́ршу.

Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі [потім] в глас Гукнули разом: “Все пропало!” (І. Котляревський);

– Нехай сперва очуняє хлопець, а там батько повернеться (П. Панч);

Усе пішло.., як і було сперва; тільки Галочка щодень змінялася (Г. Квітка-Основ'яненко);

[2-га дівчина:] Ото завше так – як сперва дуже весело, то після будеш плакать (С. Васильченко);

Уступили ми сперву до своєї родички; зраділи нам, приймають (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сперва — рідко сперву, присл., розм. Те саме, що спершу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. сперва — Спершу, перше, перш, поперед, уперед, спочатку, напочатку Словник чужослів Павло Штепа
  3. сперва — Спе́рва, спе́рву. присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. сперва — СПЕРВА́, рідко СПЕ́РВУ, присл., розм. Те саме, що спе́ршу. Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі [потім] в глас Гукнули разом: «Все пропало!» (Котл. Словник української мови в 11 томах
  5. сперва — Сперва, сперву нар. Сначала. Сперва твоє будем їсти, а тоді моє. Рудч. Ск. II. 156. Словник української мови Грінченка