спересердя

СПЕРЕСЕ́РДЯ, присл. В пориві гніву, дуже розсердившись.

Стальський спересердя кинув на стіл ніж і вилку, які досі держав у руках (Фр., VII, 1951, 391);

Зосина мати спересердя відмовилася від доньки (Стельмах, І, 1962, 649);

// Від злості, досади.

[Дранко:] Тут серце спересердя перепалило тобі, мов на жужелицю!.. (Кроп., І, 1958, 178);

Спересердя він став червоний, мов печений рак (Панч, Синів.., 1959, 9);

Сукенку привіз [Ладик] важку, зимову, жовту, в зелену клітку. Ладикова мало що не плакала спересердя, але сукенку Олені запакувала (Вільде, Сестри.., 1958, 6);

// Гніваючись, сердячись.

Бувайте здорові! Сподіваюсь, що Ви не спересердя не пишете до мене? (Л. Укр., V, 1956, 173);

Ася спересердя вдягла шубу, пілотку і снідать не схотіла (Горд., Буян, 1938, 74);

// У момент роздратування, сильного збудження; під гарячу руку.

Мене від діда силоміць відобрали [відібрали], кажучи, що дід дуже мене розпестили і нічого доброго не навчили. Із-за того дід загнівались були на дєдю [батька] і спересердя спродали ліс Цухонів кутському господареві (Черемш., Тв., 1960, 379);

Пекарі ніяково чухали потилиці і починали виправдуватись.. Спересердя чи з похмілля вони зганяли свою злість на цих.. хлопцях (Ів., Таємниця, 1959, 154);

// Сердито.

— Добрий був чоловік,— знехотя обізвався Балабуха й знов спересердя потяг люльку так, що огонь знов запалахкотів (Н.-Лев., III, 1956, 98);

Вітер виє-завиває, аж стогне спересердя (Ірчан, II, 1958, 225);

— Ви толком можете сказати щось, чи ні? — гримнув спересердя роздратований Красовський (Кач., Вибр., 1953, 235).