спересердя

СПЕРЕСЕ́РДЯ, присл.

В пориві гніву, дуже розсердившись.

Стальський спересердя кинув на стіл ніж і вилку, які досі держав у руках (І. Франко);

Зосина мати спересердя відмовилася від доньки (М. Стельмах);

// Від злості, досади.

[Дранко:] Тут серце спересердя перепалило тобі, мов на жужелицю!.. (М. Кропивницький);

Спересердя він став червоний, мов печений рак (П. Панч);

Сукенку привіз [Ладик] важку, зимову, жовту, в зелену клітку. Ладикова мало що не плакала спересердя, але сукенку Олені запакувала (Ірина Вільде);

// Гніваючись, сердячись.

Бувайте здорові! Сподіваюсь, що Ви не спересердя не пишете до мене? (Леся Українка);

Ася спересердя вдягла шубу, пілотку і снідать не схотіла (К. Гордієнко);

// У момент роздратування, сильного збудження; під гарячу руку.

Мене від діда силоміць відобрали [відібрали], кажучи, що дід дуже мене розпестили і нічого доброго не навчили. Із-за того дід загнівались були на дєдю [батька] і спересердя спродали ліс Цухонів кутському господареві (Марко Черемшина);

Пекарі ніяково чухали потилиці і починали виправдуватись .. Спересердя чи з похмілля вони зганяли свою злість на цих .. хлопцях (О. Іваненко);

// Сердито.

– Добрий був чоловік, – знехотя обізвався Балабуха й знов спересердя потяг люльку так, що огонь знов запалахкотів (І. Нечуй-Левицький);

Вітер виє-завиває, аж стогне спересердя (Мирослав Ірчан);

– Ви толком можете сказати щось, чи ні? – гримнув спересердя роздратований Красовський (Я. Качура).