1. Словник української мови в 11 томах

спитати

СПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. і неперех. Док. до пита́ти.

«Чого в’янеш, моя доню?» Мати не спитала, За старого, багатого Нищечком єднала (Шевч., І, 1963, 57);

Хто побачить було вербу тую, то кожен спитає, як вона вросла тут сама, поміж дубів величних (Вовчок, І, 1955, 338);

— Ось зараз заїдемо до крамнички, спитаємо, почім кумач (Тулуб, В степу.., 1964, 209);

Він не зна й вона не знає, Про що спитати? Як почать? (Мур., Весілля.., 1949, 16);

Що було Парасці робити? Спитати сина урок — вона спитала, коли б сама знала (Мирний, IV, 1955, 115);

Грицеві аж лячно стало, коли батько сказав, що в цьому будинку вони спитають собі квартиру (Добр., Ол. солдатики, 1961, 7);

— На вулицю ходив і ходитиму, тебе не спитаю (Тют., Вир, 1964, 8);

— Устругнув,— насупившись, мурмотів він. — Один устругнув, а з десятьох спитають (Гончар, Тронка, 1963, 172);

*Образно. Весна вже на порозі. І неодмінно, неодмінно вона спитає з усіх, хто забув про неї (Веч. Київ, 12.III 1968, 3).

Спита́ти на здоро́в’я див. здоро́в’я.

◊ Спита́ти бро́ду див. брід;

Язи́к не поверта́ється (поверта́вся, поверну́вся, пове́рнеться) спита́ти див. поверта́тися¹;

[Як] язи́к поверта́ється (поверну́вся) спита́ти? див. поверта́тися¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спитати — спита́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спитати — -аю, -аєш, перех. і неперех. Док. до питати. Спитати броду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спитати — СПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, кого, що і без прям. дод. Док. до пита́ти. “Чого в'янеш, моя доню?” Мати не спитала, За старого, багатого Нищечком єднала (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. спитати — пита́ти / спита́ти бро́ду. Дізнаватися про кого-, що-небудь перед тим, як починати щось робити, певним чином діяти. — Про мене, мамо, спитайте броду,— не будете жалкувати на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча (І. Нечуй-Левицький). Фразеологічний словник української мови
  5. спитати — ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко. Словник синонімів української мови
  6. спитати — Іспита́ти = спита́ти, -та́ю, -та́єш спита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спитати — Спита́ти, -та́ю, -єш гл. Спросить. Не спитавши голови, не лізь до ніг. Ном. № 3838. Все розберіть та й спитайте тоді себе: що ми? Шевч. Словник української мови Грінченка