спитати
пита́ти / спита́ти бро́ду. Дізнаватися про кого-, що-небудь перед тим, як починати щось робити, певним чином діяти. — Про мене, мамо, спитайте броду,— не будете жалкувати на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спитати — спита́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- спитати — -аю, -аєш, перех. і неперех. Док. до питати. Спитати броду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спитати — СПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, кого, що і без прям. дод. Док. до пита́ти. “Чого в'янеш, моя доню?” Мати не спитала, За старого, багатого Нищечком єднала (Т. Словник української мови у 20 томах
- спитати — ВИМАГА́ТИ чого, з інфін. і зі спол. щоб (ставити перед ким-небудь якусь вимогу; пропонувати в категоричній формі зробити щось), ДОМАГА́ТИСЯ, ДИКТУВА́ТИ кому, що, ПИТА́ТИ що, чого рідше, НАМАГА́ТИСЯ розм. — Док.: ви́могти рідше домогти́ся, спита́ти. Марко. Словник синонімів української мови
- спитати — Іспита́ти = спита́ти, -та́ю, -та́єш спита́ти, -та́ю, -та́єш, -та́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- спитати — СПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, перех. і неперех. Док. до пита́ти. «Чого в’янеш, моя доню?» Мати не спитала, За старого, багатого Нищечком єднала (Шевч. Словник української мови в 11 томах
- спитати — Спита́ти, -та́ю, -єш гл. Спросить. Не спитавши голови, не лізь до ніг. Ном. № 3838. Все розберіть та й спитайте тоді себе: що ми? Шевч. Словник української мови Грінченка