спитий
СПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спи́ти.
Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка.. та був і грушевий квас, вже спитий (Кв.-Осн., II, 1956, 241);
Чи до краю спита чаша,— Рабства чаша вікова? (Граб., І, 1959, 66);
// у знач. прикм.
Спитий чай;
// спи́то, безос. присудк. сл.
З’їдено м’ясця і крові спито В бойовищах трудних на зорі. Ворону колюче, стигле жито Затуляє обрії старі (Мал., Звенигора, 1959, 83).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спитий — спи́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- спитий — див. п'яниця Словник синонімів Вусика
- спитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до спити. || спито, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Спитий чай. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спитий — СПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до спи́ти. Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка .. та був і грушевий квас, вже спитий (Г. Квітка-Основ'яненко); Чи до краю спита чаша, – Рабства чаша вікова? (П. Грабовський); // у знач. прикм. Спитий чай; // спи́то, безос. Словник української мови у 20 томах