сплакувати
СПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Плачучи, судорожно вдихати повітря.
— Чого ти кричиш? — грізно запитав він. — Чого ж вони дражнять? — сплакуючи, одмовив Кирилко (Мирний, І, 1954, 153);
*Образно. Верби сплакували листям, і золоті сльози гнало за водою (Тют., Вир, 1964, 377).
◊ Спла́кувати о́чі (ві́чі і т. ін.) — плачучи, псувати собі зір.
[Єва:] Почуваю, що це великі дні, а ми не бачимо їх. І темне серце, і темні очі плачуть… [Антін:] У нас [сліпих] думка — це очі, і не треба сплакувати їх… (Ірчан, І, 1958, 132);
Розійшлися їхні долі, Мабуть, вже не буде стрічі, Хоч за них [дітей] батьки в костьолі Сплакують старенькі вічі (Павл., Пальм. віть, 1962, 58).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сплакувати — спла́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- сплакувати — див. плакати Словник синонімів Вусика
- сплакувати — -ую, -уєш, недок., розм. Плачучи, судорожно вдихати повітря. Сплакувати очі — плачучи, псувати собі зір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сплакувати — СПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Плачучи, судорожно вдихати повітря. – Чого ти кричиш? – грізно запитав він. – Чого ж вони дражнять? – сплакуючи, одмовив Кирилко (Панас Мирний); * Образно. Верби сплакували листям, і золоті сльози гнало за водою (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах
- сплакувати — ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі. Довго і часто плакати. Буду сина ждати. Та й чи ждати, чи не ждати? Ждала дні і ночі; Не доїла, не доспала, Виплакала очі! (Я. Фразеологічний словник української мови