1. Словник української мови в 11 томах

сплакування

СПЛА́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. спла́кувати і звуки, утворювані цією дією.

Дитина пробуджується. Пружить сповиті ніжки і повертає голівку в боки. З глибини хустки йде її тихе сплакування (Тудор, Вибр., 1949, 324).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сплакування — спла́кування іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сплакування — -я, с., розм. Дія за знач. сплакувати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сплакування — СПЛА́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. спла́кувати і звуки, утворювані цією дією. Дитина пробуджується. Пружить сповиті ніжки і повертає голівку в боки. З глибини хустки йде її тихе сплакування (С. Тудор). Словник української мови у 20 томах