сплюндрувати

СПЛЮНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Зруйнувати, знищити.

— Злякався [пан], думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Мирний, І, 1954, 183);

— Усі.. ми здатні в один день і десятину лісу сплюндрувати, та не здатні за ввесь вік і однієї деревини викохати (Л. Янов., І, 1959, 349);

— Є такі герої, що вихваляються, скільки хто гнізд розорив. Сусідський хлопець, Грицько, навіть ластів’яче гніздо сплюндрував (Коп., Як вони.., 1961, 146);

// Розграбувавши, знищити; спустошити.

Багато Єреміїних сіл попалили й сплюндрували татари (Н.-Лев., VII, 1966, 95);

[Горніг:] Сплюндрували [ткачі] весь дім фабрикантові, геть від пивниці до стріхи (Л. Укр., IV, 1954, 247);

Дев’ятнадцятирічний юнак попрощався з батьківською хатою і пішов мститись ворогові, що сплюндрував рідний край (Добр., Тече річка.., 1961, 7);

// перен. Спотворити, перекрутити, зганьбити що-небудь.

В розгулі хижому він [ворог] прагне сплюндрувати Святий здобуток наших рук (Рильський, II, 1960, 174);

Він тихо наспівував свою улюблену пісню, котра завжди нагадувала йому, що нема такої сили в світі, яка могла б сплюндрувати правду людську (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 285).

2. Жорстоко розправитися з ким-небудь; замучити, закатувати.

— Або переходь до католицтва чи до унії, або тікай світ за очі, бо однаково сплюндрують (Тулуб, Людолови, І, 1957, 178);

— Казали мені батьки, що на Закарпаття восени вдерлися угорські фашисти, багато наших людей сплюндрували,— мовила Вілія і засмутилася (Мас., Роман.., 1970, 242).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

сплюндрувати

Значення в інших словниках