сплюндрувати
сплюндрува́ти
-ую, -уєш, док., перех.
1》 Зруйнувати, знищити.
|| Розграбувавши, знищити; спустошити.
|| перен. Спотворити, перекрутити, зганьбити що-небудь.
2》 Жорстоко розправитися з ким-небудь; замучити, закатувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сплюндрувати — сплюндрува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- сплюндрувати — СПЛЮНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Зруйнувати, знищити. – Злякався [пан], думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Панас Мирний); – Усі .. Словник української мови у 20 томах
- сплюндрувати — ЗАМУ́ЧИТИ (катуванням, тортурами довести кого-небудь до смерті, загибелі), ЗАКАТУВА́ТИ, СКАТУВА́ТИ, ЗАМОРДУВА́ТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ рідше, ДОКОНА́ТИ розм.; ЗАМОРИ́ТИ (голодом, роботою). — Недок.: заму́чувати, закато́вувати, замордо́вувати, замо́рювати. Словник синонімів української мови
- сплюндрувати — Сплю[і]ндрува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сплюндрувати — СПЛЮНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Зруйнувати, знищити. — Злякався [пан], думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Мирний, І, 1954, 183); — Усі.. Словник української мови в 11 томах
- сплюндрувати — Сплюндрува́ти, -ру́ю, -єш гл. Разграбить, разорить. Словник української мови Грінченка