сплющений

СПЛЮ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сплю́щити.

— Тільки переступив поріг, як побачив дідизного старця.. Руки — як курячі ніжки, спина стулилась з грудьми, і так увесь висох, як сплющений чорнобривчик між листами псалтиря (Стор., І, 1957, 151);

Ми бігли мимо паровоза, що лежав на боці, сходив парою, неначе конав, мимо нагромаджених безладною купою потрощених вагонів,— то сплющених, то розламаних надвоє (Кол., На фронті.., 1959, 98);

Очі йому були міцно сплющені (Ткач, Жди.., 1959, 25);

// У знач. прикм.

Крізь сплющені очі Давид бачить, як перед ним золотою комашнею товчуться зорі (Стельмах, І, 1962, 482).

2. у знач. прикм. Плоский від здавлювання, натискування, удару і т. ін.

Мідяні труби простягали .. покручені кінці, сплющені, зм’яклі, наче стоптані кишки (Коцюб., II, 1955, 94);

В піднятім смерчами грунті мелькають, поблискуючи, сплющені.. казанки (Гончар, III, 1959, 365);

Коло бочки валялася сплющена снарядна гільза (Кучер, Голод, 1961, 442);

// Який має форму чогось стиснутого, придавленого зверху.

Плющихами.. звалися баштові рушниці, з широкими на кінці і сплющеними гирлами (Стар., Облога.., 1961, 31);

Обличчя у нього було якесь пташине, з великим сплющеним носом (Коз., Гарячі руки, 1960, 46);

Навколо нього журно шуміли колоски, маленькі, сплющені, ніби вимолотив хтось на пні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 447);

Плоди кабачків довгі, циліндричні, у патісона — сплющені, за формою подібні до тарілки або дзвіночка (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 277);

Тіло у видри сплющене, розширене до хвоста. Хвіст теж сплющений, сильний (Знання.., 1, 1970, 29);

Найточніші виміри показали, що Земля сплющена біля полюсів і здута біля екватора. Це результат її обертання навколо осі (Наука.., 8, 1956, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

сплющений

Значення в інших словниках