сповзати

СПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. сповз, ла́, ло́; док.

1. Повзучи, спускатися з чого-небудь.

Сповзала [Маруся] по мокрій траві у якусь яму, судорожно-похапливо хапаючися за корінь (Хотк., II, 1966, 273);

Сахно бачила, як з урвища, по скелях і камінні, сповзали люди до води (Смолич, І, 1958, 101);

Тамара сповзла з соломи і наблизилася до дверей (Хижняк, Тамара, 1959, 264);

Онисій Каланча впав на коліна і, загрібаючи руками свіжий чорнозем, сповз у яму (Петльов., Хотинці, 1949, 166);

*Образно. Бузком зів’яло надвечір’я, І ніч сповза із Арарату… (Брат., Грудка.., 1962, 27);

// Поволі, з великими труднощами спускатися, злазити з чого-небудь.

Шхуна повільно почала сповзати слизьким від олії настилом до ріки (Тулуб, В степу.., 1964, 263);

Стогне Оксень Недомірко і, тримаючись рукою об стіну, повільно сповзає з полу (Цюпа, Назустріч.., 1958, 73);

Потьє сповз із бочки й поволі зняв картуз (Рибак, Опов., 1949, 229);

Розбита півторатонка загуркотіла застудженим мотором, сповзла з порома й зникла в хмарі куряви (Перв., Невигадане життя, 1958, 80);

*Образно. Юрбою турів пагорби дніпрові На водопій сповзали до ріки (Бажан, І, 1946, 163);

// перен. Поволі, поступово опускатися і поширюватися (про дим, туман і т. ін.).

Дим із присадкуватих хат сповзає по мокрих стріхах (Панч, II, 1956, 503);

З вершини Ільницького кряжа .. тумани сповзали в долину (Чорн., Визвол. земля, 1959, 116);

Дощ перейшов у мжичку — мабуть, густі осінні хмари зовсім сповзли з гірських вершин і лягли тут, на підгір’ї (Дмит., Наречена, 1959, 113).

2. Не втримавшись на чому-небудь, поволі зсовуватися, падати.

Дико скрикнув ординець-татарин, Сповзаючи з високої луки [сідла] (Мал., Звенигора, 1959, 84);

Назустріч нам біг маленький хлопчик, у великій шапці, що все сповзала йому на очі (Коп., Подарунок, 1956, 25);

Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз’юшеної дороги (Ю. Янов., II, 1954, 7);

З останніх сил вона трималась за канат. Але сил не вистачало, і дівчина почала швидко сповзати вниз (Трубл., II, 1950, 84);

Перше, що він побачив,— це ясне, як льон, волосся. Біла хустка сповзла .. на плечі (Коцюб., II, 1955, 197);

Прокопа так і штовхнуло щось. Сіряк сповз із плеча (Головко, І, 1957, 207);

Окуляри сповзли старому на кінчик носа (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 66);

*Образно. Сповзла з блискучого.. місяця хмарка (Мушк., Серце.., 1962, 174);

// Осуватися, осідати під дією грунтових вод, дощів і т. ін.

Зітхнувши, Марусяк узявся за свій камінь.. Він дійсно лупився від атмосферних змін, і верства за верствою сповзала вниз (Хотк., II, 1966, 285);

Там, де Козача гора зовсім близько присунулась до ріки, берег був крутий і сповзав у воду, оголяючи вузлувате, покручене коріння старих лип (Донч., IV, 1957, 175);

Стоїть ота халупка обшарпана вітрами й негодою, а з-під неї сповзає розмита глина (Стельмах, I, 1962, 522);

// Поволі стікати вниз (про рідину).

Довкола стояв гуркіт оскаженілої води, важкі струмені повільно сповзали з гребінки [греблі] і, як гірський обвал, розбивалися об скелі (Голов., Тополя.., 1965, 84);

У шибки затуркотів дощик. Товариші хвилинку споглядали, як поволі дрібні краплинки поволокою затягали скло, знеможено сповзаючи вниз (Досв., Вибр., 1959, 193);

Василь витирав спітніле обличчя, але піт струмками сповзав за комір (Хижняк, Килимок, 1961, 15);

Вино було таке густе, що аж потрібно перехилити келишок. Солодко-терпка маса сповзала на язик (Вільде, Сестри.., 1958, 364).

3. Розташовуватися по похилій площині.

Нижче, туди ік морю, сповзав поміж синяві груди каміння яро-зелений капорець (Коцюб., І, 1955, 399);

Пеньки давно вже залишилися позаду. Стежка почала сповзати вниз по крутому схилу (Перв., Дикий мед, 1963, 147);

То сповзе [шлях] під зарослі кручі, де зміїні сліди лягли, то зведеться ураз до тучі, де літають гірські орли… (Уп., Вірші.., 1957, 118).

4. Сходити, зникати, оголюючи якусь поверхню.

Тільки-но сповзав із землі сніг, ледь просихали стежини, Настуся скидала важкі ненависні материнські недоноски (Збан., Сеспель, 1961, 368);

Як тільки сповзли з верхів сніги і гори вкрилися зеленими килимами полонин, на долах.. завирувало життя (Гжицький, Опришки, 1962, 7);

// перен. Поступово зникати (про рум’янець, усмішку і т. ін.).

Зося, широко розкривши очі, ніби вперше слухає тяжку повість села, і ніжний рум’янець, мов тінь, сповзає з її обличчя (Стельмах, І, 1962, 648);

Його усмішка, наче та пишна хризантема, на яку подув морозний вітер, почала поволі блякнути, сповзати з лиця (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 139);

Замість відповіді з вуст молодиці сповзла усмішка (Логв., Літа.., 1960, 7).

5. перен. Поступово відходити від чого-небудь передового, нового і т. ін.; скочуватися до чогось.

Той, хто думає, що в радянському мистецтві можуть мирно ужитися і соціалістичний реалізм і формалістичні, абстракціоністські течії, той неминуче сповзає на чужі позиції мирного співіснування в галузі ідеології (Літ. Укр., 12.IV 1963, 1);

Віддаючи належне в цілому правильній оцінці творчості В. Стефаника в ранній статті Г. Алексинського,.. не можна забувати, що незабаром після поразки революції 1905-1907 років, з настанням епохи реакції останній сповз на позиції одзовістів, ультиматистів, богошукачів (Рад. літ-во, 5, 1971, 61).