сповіщення
СПОВІ́ЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. сповісти́ти.
Чи чули вони сповіщення свого дозорчого — невідомо, могли й не почути (Ле, Мої листи, 1945, 115).
2. Те, що сповіщається комусь.
Ваденін, даючи вказівки, ходив з одного кінця до другого, коли дістав сповіщення, що за перегаткою вода проривається на відкритий берег (Коцюба, Нові береги, 1959, 373);
З кількох пунктів з хвилини на хвилину чекав [генерал] сповіщень про постріли на тому березі (Ле, Мої листи, 1945, 160).
3. Письмове повідомлення.
Він дурив себе, коли, читаючи сповіщення про розлучення, думав, що разом з тим читає смертний присуд своєму коханню (Собко, Справа.., 1959, 155);
У хату Заярних увійшов тяжкий смуток.. Так пережили тиждень, другий,— наче перейшли нестерпно важку дорогу,— і поступово звиклися з тим сповіщенням, що так і лежало на вікні, припале пилом (Хор., Незакінч. політ, 1960, 149).
Значення в інших словниках
- сповіщення — спові́щення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- сповіщення — див. звістка; оголошення Словник синонімів Вусика
- сповіщення — -я, с. 1》 Дія за знач. сповістити. 2》 Те, що сповіщається комусь. 3》 Письмове повідомлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сповіщення — СПОВІ́ЩЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. сповісти́ти. Чи чули вони сповіщення свого дозорчого – невідомо, могли й не почути (Іван Ле). 2. Те, що сповіщається комусь. Словник української мови у 20 томах