спогад

СПО́ГАД, у, ч.

1. Те, що збереглося в пам’яті; відтворення в пам’яті того, що раніше нею фіксувалося.

Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце: в серці мимохіть лунала пісня (Коцюб., І, 1955, 70);

Примостившись під землянкою, почав я викликати свої найяскравіші спогади (Вас., II, 1959, 30);

Мав пам’ять добру він на речі й імена І спогади беріг, немов добірний овоч (Рильський, Поеми, 1957, 210);

// Відтворення у розповідях, у розмові, в думці того, що збереглося в пам’яті.

Кожному хотілось поділитися з друзями спогадами в тихій і задушевній розмові (Тулуб, В степу.., 1964, 308);

Тут, на древній, підмитій водою горі, пішли спогади, розповіді (Довж., І, 1958, 337);

Хто знає, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в Танину душу першу любов до рідного краю (Гончар, Людина.., 1960, 57);

Здавалося їй, що вона — не вона, а справжній вояка, ніяких спогадів, а натомість бойова дійсність (Трубл., І, 1955, 77).

Збі́гло на спо́гад — згадалося, пригадалося.

Збігло на спогад, як десять років тому Роман, закінчивши десятирічку, прийшов до нього сюди ж, в кабінет, і заявив про своє неухильне бажання вступити до військової школи (Крот., Сини.., 1948, 94);

На спо́гад:

а) щоб пам’ятати, не забувати про кого-, що-небудь.

Він турячі — козла гірського — роги Прибив у себе на причілку,— може, На спогад про колишні полювання (Рильський, III, 1961, 162);

Анка хутко зняла з себе з грудей значок КІМу і приколола його до дідової сорочки. — Це на спогад… від мене, діду (Донч., II, 1956, 59);

б) згадавши кого-, що-небудь.

Чому на спогад сих покірних слів рука стискає невидиму зброю, а в серці крики бойові лунають?.. (Л. Укр., І, 1951, 195);

Сплива́ти (сплисти́, спливти́) в спо́гадах див. сплива́ти;

Спо́гадами перено́ситися (перенести́ся) див. перено́ситися;

Спо́гади поверта́ються (поверта́лися, поверну́лися) див. поверта́тися¹.

◊ Зоста́лися самі́ спо́гади — нічого не залишилося.

Від цегельні зосталися самі спогади — димар, одна заіржавіла вагонетка і зогнила собача буда (Смолич, II, 1958, 105).

2. Побіжне називання кого-, чого-небудь, зауваження про когось, щось; згадка, згадування.

Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього (Л. Укр., І, 1951, 247);

У Назона теж Ти про рибалку спогади знайдеш, Хоч коротенькі (Рильський, I, 1960, 168);

З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак — не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни. І це бадьорило. А забастовка князівців на плантаціях — спогад про неї навіть найбільшим невірам в’язав язики (Головко, II, 1957, 236).

3. тільки мн. Записки або перекази про минуле.

Я Вам пришлю або скажу прислати початок моїх спогадів (Л. Укр., V, 1956, 256);

— Коли хочете знати,— проходу не дає [Наталка], щоб я написав до їхньої шкільної газети спогади про громадянську війну (Ю. Янов., І, 1958, 256);

Багато пісень, оповідань, казок і спогадів про Великий Жовтень, про героїку громадянської війни побутує в народі (Нар. тв. та етн.. 3, 1957, 54).