спогад

СПО́ГАД, у, ч.

1. Те, що збереглося в пам'яті; відтворення в пам'яті того, що раніше відбилося і збереглося в пам'яті.

Якісь солодкі, любі спогади та думи колисали його серце: в серці мимохіть лунала пісня (М. Коцюбинський);

Мав пам'ять добру він на речі й імена І спогади беріг, немов добірний овоч (М. Рильський);

Спогад про нього був чудовий і зцілющий (В. Підмогильний);

// Відтворення у розповідях, у розмові, в думці того, що збереглося в пам'яті.

Кожному хотілось поділитися з друзями спогадами в тихій і задушевній розмові (З. Тулуб);

Тут, на древній, підмитій водою горі, пішли спогади, розповіді (О. Довженко);

Хто знає, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в Танину душу першу любов до рідного краю (О. Гончар);

Здавалося їй, що вона – не вона, а справжній вояка, ніяких спогадів, а натомість бойова дійсність (М. Трублаїні);

* Образно. Печаль моя – ріка без переправи, на тому боці спогади живуть (Л. Костенко).

2. Побіжне називання кого-, чого-небудь, зауваження про когось, щось; згадка, згадування.

Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього (Леся Українка);

У Назона теж Ти про рибалку спогади знайдеш, Хоч коротенькі (М. Рильський);

З усіх усюд неслися чутки, що й скрізь отак – не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни. І це бадьорило. А забастовка князівців на плантаціях – спогад про неї навіть найбільшим невірам в'язав язики (А. Головко).

3. тільки мн. Записки або перекази про минуле; про своє чи чуже життя.

Я Вам пришлю або скажу прислати початок моїх спогадів (Леся Українка);

– Коли хочете знати, – проходу не дає [Наталка], щоб я написав до їхньої шкільної газети спогади про громадянську війну (Ю. Яновський);

Опублікувати спогади.

Думки́ (ду́ми, спо́гади і т. ін.) поверта́ються / поверну́лися див. ду́мка;

Зоста́лися самі́ спо́гади див. зостава́тися;

(1) На [до́брий] спо́гад (спо́мин, заст. вспо́мин):

а) щоб пам'ятати, не забувати про кого-, що-небудь.

Він турячі – козла гірського – роги Прибив у себе на причілку, – може, На спогад про колишні полювання (М. Рильський);

Посаджу коло хатини На вспомин дружині І яблуньку, і грушеньку, На вспомин єдиній! (Т. Шевченко);

Вона їй на спомин подарувала свій чорний платок. – Носіть на здоров'я та згадуйте мене! – сказала Христя (Панас Мирний);

– Прийміть, любий наш пане директоре, цей скромний дарунок на спомин від удячних учениць! (Л. Мартович);

– Візьміть оцю оптику від мене на добрий спомин. Таких окулярів у Києві небагато .. – Спасибі, – просто і весело відповіла Тоня (В. Собко);

б) згадавши кого-, що-небудь.

Чому на спогад сих покірних слів рука стискає невидиму зброю, а в серці крики бойові лунають?.. (Леся Українка);

– Дитині на спомин фото раптом дарувать?! (Л. Костенко).