1. Словник української мови в 11 томах

споганений

СПОГА́НЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до спога́нити.

Коли тінь Алі падала на харч сусіда, харч вважався споганеним, і хлопця карали (Вол., Самоцвіти, 1952, 19);

Ніколи не забуду того страшного, болем, жахом і грижею споганеного лиця Напуди, коли її вивели з деберки [ярка], її волосся було все замулене болотом, на руках сліди крові (Фр., І, 1955, 268);

Це була сплюндрована й споганена земля,— ніщо на ній не росло, не родило і не живилось (Смолич, Мир.., 1958, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споганений — спога́нений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. споганений — див. зіпсований Словник синонімів Вусика
  3. споганений — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до споганити. || споганено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. споганений — СПОГА́НЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до спога́нити. Коли тінь Алі падала на харч сусіда, харч вважався споганеним, і хлопця карали (І. Словник української мови у 20 томах