1. Словник української мови в 11 томах

споганювати

СПОГА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОГА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., розм. Робити що-небудь брудним, поганим, нечистим.

— Забирай із собою і свої лахи, щоб не споганювали мені хати! (Коб., І, 1956, 243);

Як рвонулась на дніпрові кручі Ненависна, підла німчура, Рушники подерла на онучі, Береги споганила Дніпра (Турч., Земле моя.., 1961, 78);

// Робити гидким, бридким, негарним.

Може, підстрижені вуса споганили його дочиста (Март., Ів., 1954, 350);

// Псувати що-небудь.

Взяти його до майстерні він не хотів, щоб «паршива вівця не споганила всієї отари» (Тулуб, Людолови, І, 1957, 238);

Згадалась Ніна. Де вона зараз? Дурне теля, отак усе сколошкала, отак усе споганила (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 279);

// Плямуючи, принижуючи, ганьбити, паплюжити кого-небудь.

Її сестра, Текля, хотіла молодого гарного волоха до себе притягнути і споганювала її різними видумками (Коб., І, 1956, 485);

Як сказали йому «остро пильнувати», то він розумів се так, що всякого арештанта, котрий укаже голову в вікні, треба споганити останніми словами (Фр., II, 1950, 354);

// Порушувати чистоту, святість кого-, чого-небудь; оскверняти.

[Годвінсон (спустивши очі на біблію):] Розмова з нечестивим і праведні уста споганить може (Л. Укр., III, 1952, 75);

— Ви насмілилися сказать, що як я притулив руку Корзової до своїх губів, то тим і себе споганив, і її (Крим., II, 1972, 224).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споганювати — спога́нювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. споганювати — Забруднювати; (отару) псувати; (словами) ПАПЛЮЖИТИ, ганьбити; (святиню) опоганювати, поганити, ур. оскверняти. Словник синонімів Караванського
  3. споганювати — -юю, -юєш, недок., споганити, -ню, -ниш, док., перех., розм. Робити що-небудь брудним, поганим, нечистим. || Робити гидким, бридким, негарним. || Псувати що-небудь. || Плямуючи, принижуючи, ганьбити, паплюжити кого-небудь. || Порушувати чистоту, святість кого-, чого-небудь; оскверняти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. споганювати — СПОГА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., СПОГА́НИТИ, ню, ниш, док., розм. 1. що. Робити що-небудь брудним, поганим, нечистим. – Забирай із собою і свої лахи, щоб не споганювали мені хати! (О. Словник української мови у 20 томах
  5. споганювати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. споганювати — Спога́нювати, -га́нюю, -нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. споганювати — Споганювати, -нюю, -єш сов. в. споганити, -ню, -ниш, гл. Изгаживать, изгадить, портить, испортить. Словник української мови Грінченка