1. Словник української мови в 11 томах

споглядальник

СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач.

2. Той, хто схильний до споглядання.

До сіл близьких, слобідок дальніх — Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник [Г. Сковорода] Не поспішаючи іде (Дор., Тобі, народе.., 1959, 42);

Інтелігентами-споглядальниками були й герої другого великого твору Паустовського 20-х років — роману «Осяйні хмари» (1928) (Рад. літ-во, 7, 1965, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споглядальник — спогляда́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. споглядальник — -а, ч. 1》 Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач. 2》 Той, хто схильний до споглядання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споглядальник — СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто споглядає що-небудь; спостерігач. 2. Той, хто схильний до споглядання. До сіл близьких, слобідок дальніх – Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник [Г. Сковорода] Не поспішаючи іде (П. Дорошко). Словник української мови у 20 томах
  4. споглядальник — СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Словник синонімів української мови