споглядальний
СПОГЛЯДА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання.
Аксель уважно подивилася на Огея… — Пробачте,— стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. — Вам зрозуміло все тут? (Досв., Вибр., 1959, 265);
Хомі.. лишалося тільки обрати собі позицію споглядальну (Рибак, Час.., 1960, 749);
На пероні з’являється Малоштан. Він з батіжком. Стає перед рейками і завмирає у споглядальній позі (Мик., І, 1957, 42).
2. Схильний до споглядання.
Юність, виразником і співцем якої був Тичина в «Сонячних кларнетах»,— це юність переважно споглядальна, мрійлива (Поезія.., 1956, 24);
Розум будівника комунізму не споглядальний, він нерозривно зв’язаний з практичною діяльністю людини (Ком. Укр., 6, 1961, 57).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- споглядальний — спогляда́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- споглядальний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання. 2》 Схильний до споглядання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споглядальний — СПОГЛЯДА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання. Аксель уважно подивилася на Огея... – Пробачте, – стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. – Вам зрозуміло все тут? (Олесь Досвітній); Хомі .. Словник української мови у 20 томах