1. Словник української мови у 20 томах

споглядальний

СПОГЛЯДА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Пов'язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання.

Аксель уважно подивилася на Огея... – Пробачте, – стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. – Вам зрозуміло все тут? (Олесь Досвітній);

Хомі .. лишалося тільки обрати собі позицію споглядальну (Н. Рибак);

На пероні з'являється Малоштан. Він з батіжком. Стає перед рейками і завмирає у споглядальній позі (І. Микитенко).

2. Схильний до споглядання.

Юність, виразником і співцем якої був Тичина в “Сонячних кларнетах”, – це юність переважно споглядальна, мрійлива (з наук. літ.).

3. книжн. Бездіяльний, пасивний.

Звідси [в українській ментальності] споглядальна, а не активно діяльна позиція (з наук. літ.);

Споглядальний настрій;

Споглядальна позиція нейтралітету.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споглядальний — спогляда́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. споглядальний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання. 2》 Схильний до споглядання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споглядальний — СПОГЛЯДА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Пов’язаний з процесом споглядання, характерний для споглядання. Аксель уважно подивилася на Огея… — Пробачте,— стиха промовляє він до неї, піймавши її споглядальний вираз. — Вам зрозуміло все тут? (Досв., Вибр., 1959, 265); Хомі.. Словник української мови в 11 томах