споганіти
СПОГАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Стати гіршим, погіршати.
Без його для Галі наче другий світ почавсь, і все на йому споганіло (А. Свидницький);
Я слухаю ці розмови під дубами, і так мені чомусь робилося тоскно, так жалько [жалко], що світ споганіє, поки я виросту (О. Довженко).
2. Ослабнути фізично; змарніти, податися.
Питки хочеш, сину? – спитався, підійшовши, Грицько. – Пий на здоров'я. Ач, як споганів (Панас Мирний);
// Втратити красу, вроду.
Її звичайно ніжне й лагідне лице на хвилю відражаюче споганіло (О. Кобилянська);
– Може од морської води в Марусі простигне той дурний дівочий пал .. Та вона й таки добре споганіє од морського купання... (І. Нечуй-Левицький);
– Ото споганіла так? – схвильовано глянула дівчина у вічі йому. – Не споганіла, а змарніла, – поправив її Артем. – Дарма. Вернеться здоров'я, вернеться і врода (А. Головко).
Значення в інших словниках
- споганіти — спогані́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- споганіти — -ію, -ієш, док., розм. Стати гіршим, погіршати. || Ослабнути фізично; змарніти, податися. || Стати не таким гарним, красивим; втратити красу, вроду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споганіти — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови
- споганіти — СПОГАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати гіршим, погіршати. Без його для Галі наче другий світ почавсь, і все на йому споганіло (Свидн. Словник української мови в 11 томах