споганіти
СПОГАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Стати гіршим, погіршати.
Без його для Галі наче другий світ почавсь, і все на йому споганіло (Свидн., Люборацькі, 1955, 174);
Я слухаю ці розмови під дубами, і так мені чомусь робилося тоскно, так жалько [жалко], що світ споганіє, поки я виросту (Довж., Зач. Десна, 1957, 493);
// Ослабнути фізично; змарніти, податися.
— Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько. — Пий на здоров’я. Ач, як споганів (Мирний, І, 1954, 302);
// Стати не таким гарним, красивим; втратити красу, вроду.
Її звичайно ніжне й лагідне лице на хвилю відражаюче споганіло (Коб., II, 1956, 136);
— Може од морської води в Марусі простигне той дурний дівочий пал.. Та вона й таки добре споганіє од морського купання… (Н.-Лев., VI, 1966, 49);
— Ото споганіла так? — схвильовано глянула дівчина у вічі йому. — Не споганіла, а змарніла,— поправив її Артем. — Дарма. Вернеться здоров’я, вернеться і врода (Головко, Л. Гармаш, 1971, 273).
Значення в інших словниках
- споганіти — спогані́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- споганіти — -ію, -ієш, док., розм. Стати гіршим, погіршати. || Ослабнути фізично; змарніти, податися. || Стати не таким гарним, красивим; втратити красу, вроду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споганіти — СПОГАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Стати гіршим, погіршати. Без його для Галі наче другий світ почавсь, і все на йому споганіло (А. Словник української мови у 20 томах
- споганіти — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови