сподіваний

СПОДІ́ВАНИЙ, а, е. На якого сподіваються, розраховують, про якого мріють.

Замість сподіваного страшенного грому, що мав бути початком руїни, чути лише глухе воркотання, сердитий гуркіт велетня (Фр., IV, 1950, 338);

В несамовитому забої дзвонів він [народ] почув голос давно сподіваної волі.— До церкви, до церкви! Воля прийшла (Мирний, IV, 1955, 185);

— А чому ж їм не вступити [в бій]? — неквапом відгукується Черниш, проводжаючи задумливим поглядом нове, не зовсім сподіване поповнення (Гончар, III, 1959, 129);

// На якого довго чекають, якого бажають.

[Олеся:] На сподіваного гостя багато треба, прийду, коли здумаю (Кроп., II, 1958, 287);

Ще дев’ятнадцятого року, шахтарським хлопчиком малим, коли сподіваного строку я ждав, що батько прийде в дім.., почув я вперше: «Комуніст» (Уп., Вірші.., 1957, 67);

// у знач. ім. споді́ване, ного, с. Те, на що сподіваються, розраховують, чого чекають.

Галя усе дожидала чогось особливого, сміло та весело дожидала вона, та разом же з тим далося навзнаки їй, як дожидати сподіваного (Вовчок, І, 1955, 320);

У Києві на Подолі Було колись… і ніколи Не вернеться, що діялось, Не вернеться сподіване, Не вернеться… А я, брате, Таки буду сподіватись, Таки буду виглядати, Жалю серцю завдавати (Шевч., II, 1963, 53).