1. Словник української мови в 11 томах

сподіяний

СПОДІ́ЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до споді́яти;

// у знач. ім. споді́яне, ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив.

Хома тікав, мов загнаний звірюка.. Які страхи шматували його темну душу — жах, лють, чи приреченість, а чи пекучий жаль до себе за сподіяне (Довж., І, 1958, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сподіяний — споді́яний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. сподіяний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до сподіяти. || сподіяно, безос. присудк. сл. || у знач. ім. сподіяне, -ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сподіяний — СПОДІ́ЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до споді́яти. Міру тяжку сподіяних мною вчинків Можна пізнати хіба по купі піску (І. Драч); // у знач. ім. споді́яне, ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив. Хома тікав, мов загнаний звірюка .. Словник української мови у 20 томах