сподіяний
СПОДІ́ЯНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до споді́яти.
Міру тяжку сподіяних мною вчинків Можна пізнати хіба по купі піску (І. Драч);
// у знач. ім. споді́яне, ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив.
Хома тікав, мов загнаний звірюка .. Які страхи шматували його темну душу – жах, лють, чи приреченість, а чи пекучий жаль до себе за сподіяне (О. Довженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сподіяний — споді́яний дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- сподіяний — -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до сподіяти. || сподіяно, безос. присудк. сл. || у знач. ім. сподіяне, -ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сподіяний — СПОДІ́ЯНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до споді́яти; // у знач. ім. споді́яне, ного, с. Те, що хто-небудь учинив, зробив. Хома тікав, мов загнаний звірюка.. Які страхи шматували його темну душу — жах, лють, чи приреченість, а чи пекучий жаль до себе за сподіяне (Довж., І, 1958, 94). Словник української мови в 11 томах