1. Словник української мови в 11 томах

сподіятися

СПОДІ́ЯТИСЯ, і́ється, док., розм. Учинитися, статися, трапитися.

І може в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій. Боюсь! Боюся сам себе спитати, Чи се коли сподіється? (Шевч., II, 1963, 66);

[Уляна:] Скажіть, що винесли ви з страшного змісту війни?.. [Мандрика:] Я страждав. Тут таке діялось… [Уляна:] Те, що тут діялось, не сподіється ніколи. Це був час героїв і мучеників нашого народу (Довж., І, 1958, 364);

Що мріялось — сподіялось: багатії жнива, небачені урожаї збирають онуки і правнуки (Гонч., Вибр., 1959, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сподіятися — споді́ятися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. сподіятися — -іється, док., розм. Учинитися, статися, трапитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сподіятися — СПОДІ́ЯТИСЯ, і́ється, док., розм. Учинитися, статися, трапитися. І може в тихій твоїй хаті Я буду знову розмовляти З тобою, друже мій. Боюсь! Боюся сам себе спитати, Чи се коли сподіється? (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. сподіятися — Сподіятися, -діюся, -єшся гл. 1) Совершиться, сдѣлаться. Оттаке то сподіялось. Шевч. Боюся сам себе спитати, чи се коли сподіється. Шевч. 380. 2) = сподіватися. Де сподієшся ніч ночувати, то там дві будеш. Чуб. І. 269. Словник української мови Грінченка