1. Словник української мови в 11 томах

споконвічно

СПОКОНВІ́ЧНО. Присл. до споконві́чний.

Держава існує не споконвічно (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 135);

На землях, що їх ми можемо розглядати як споконвічно східнослов’янські, було знайдено близько двох десятків римських медальйонів (Археол., VIII, 1953, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споконвічно — споконві́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. споконвічно — див. здавна Словник синонімів Вусика
  3. споконвічно — Присл. до споконвічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. споконвічно — СПОКОНВІ́ЧНО. Присл. до споконві́чний. На землях, що їх ми можемо розглядати як споконвічно східнослов'янські, було знайдено близько двох десятків римських медальйонів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах