1. Словник української мови в 11 томах

споловіти

СПОЛОВІ́ТИ, і́є. Док. до полові́ти.

Засмалені сонцем бронзові вії [Каминецького] зовсім споловіли на кінчиках (Вільде, Сестри.., 1958, 283).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споловіти — сполові́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. споловіти — -іє. Док. до половіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споловіти — Їє, недок., перех. Від половіти (про збіжжя) – жовтіти дозріваючи. Вижовкни, світе мій, споловій мою душу, ранній... (ЗД:44). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. споловіти — СПОЛОВІ́ТИ, і́є. Док. до полові́ти. Засмалені сонцем бронзові вії [Каминецького] зовсім споловіли на кінчиках (Ірина Вільде); * Образно. Мене ти кликало своєю глибиною, І серце моє рано споловіло (М. Вінграновський). Словник української мови у 20 томах