споловіти
СПОЛОВІ́ТИ, і́є.
Док. до полові́ти.
Засмалені сонцем бронзові вії [Каминецького] зовсім споловіли на кінчиках (Ірина Вільде);
* Образно. Мене ти кликало своєю глибиною, І серце моє рано споловіло (М. Вінграновський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- споловіти — сполові́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- споловіти — -іє. Док. до половіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- споловіти — Їє, недок., перех. Від половіти (про збіжжя) – жовтіти дозріваючи. Вижовкни, світе мій, споловій мою душу, ранній... (ЗД:44). Словник поетичної мови Василя Стуса
- споловіти — СПОЛОВІ́ТИ, і́є. Док. до полові́ти. Засмалені сонцем бронзові вії [Каминецького] зовсім споловіли на кінчиках (Вільде, Сестри.., 1958, 283). Словник української мови в 11 томах