1. Словник української мови у 20 томах

споловілий

СПОЛОВІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до сполові́ти.

Тритонка .. котилася і котилася між буйними стінами споловілої пшениці (Яків Баш);

Скрипник – сухий, миршавий парубчак у споловілих галанцях та молдуванській сорочці (М. Коцюбинський);

Припавши лицем до споловілої від засухи, мертвої трави, Бронко лежав у тіні старезної чорнокорої липи на горбку (Ірина Вільде);

// у знач. прикм.

До діброви пливуть хвилі споловілого жита в якому звільна походжає лінивий вітер (М. Слабошпицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. споловілий — сполові́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. споловілий — див. жовтий Словник синонімів Вусика
  3. споловілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до споловіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. споловілий — А, -е. Дієпр. акт. мин. ч. до споловіти. Вижовкни, світе мій, від води і від берега вижовкни, споловілим піском упади (ЗД:44). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. споловілий — СПОЛОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до сполові́ти. Тритонка.. котилася і котилася між буйними стінами споловілої пшениці (Баш, Надія, 1960, 237); Скрипник — сухий, миршавий парубчак у споловілих галанцях та молдуванській сорочці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах