спорадичний

СПОРАДИ́ЧНИЙ, а, е. Який здійснюється, відбувається, виконується час від часу, не постійно, який не має рівномірності; нерегулярний.

Хоч участь Марка Вовчка у французькому літературному процесі 60-70-х років XIX ст. була спорадичною, все ж вона лишила помітний слід (Рад. літ-во, 11, 1966, 31);

В українському віршознавстві спорадичні публікації статей, присвячених аналізу Шевченкового вірша та народнопісенного віршування, що мали місце в 20-30-х роках, змінилися в післявоєнний період грунтовними дослідженнями (Сучасна укр. літ. м., V, 1973, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

спорадичний — споради́чний прикметник Орфографічний словник української мови
спорадичний — (- участь) нереґулярний, випадковий; (- публікації) поодинокий. Словник синонімів Караванського
спорадичний — -а, -е. 1》 Який здійснюється, відбувається, виконується час від часу, не постійно, який не має рівномірності; нерегулярний, поодинокий; неепідемічний, неендемічний. 2》 Випадковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
спорадичний — Випадковий, міжчасовий Словник чужослів Павло Штепа
спорадичний — СПОРАДИ́ЧНИЙ, а, е. Одиничний, випадковий; той що виявляється час від часу. Хоч участь Марка Вовчка у французькому літературному процесі 60–70-х років XIX ст. була спорадичною, все ж вона лишила помітний слід (з наук. літ.); Спорадичне вживання терміна; Спорадичні зусилля. Словник української мови у 20 томах
спорадичний — споради́чний (грец. σποραδικός, від σπείρω – сію, розсіваю) поодинокий, випадковий. Словник іншомовних слів Мельничука
спорадичний — НЕРЕГУЛЯ́РНИЙ (який здійснюється, діє, виконується не постійно, з перервами), ІРРЕГУЛЯ́РНИЙ книжн., НЕСИСТЕМАТИ́ЧНИЙ, ЕПІЗОДИ́ЧНИЙ, СПОРАДИ́ЧНИЙ книжн. (який здійснюється, відбувається час від часу). Словник синонімів української мови
спорадичний — Споради́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
спорадичний — рос. спорадический поодинокий, випадковий. Eкономічна енциклопедія