1. Словник української мови в 11 томах

спортсмен

СПОРТСМЕ́Н, а, ч. Той, хто систематично займається спортом (добровільно або в зв’язку з професією).

Хлопчина високий і стрункий, завзятий спортсмен, якого в усьому полку знали, як весельчака і балакуна (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 221);

Відомі труднощі бігу на великі дистанції. У спортсмена настає момент, коли йому ніби невистачає повітря, груди горять, дихати важко, серце от-от зупиниться (З глибин душі, 1959, 112);

Радянські спортсмени порадували Вітчизну видатними перемогами у міжнародних змаганнях (Рад. Укр., 9.VIII 1959, 1);

*У порівн. Легко, як спортсмен, він проносив своє важке м’язисте тіло на міцних ногах (Ткач, Моряки, 1948, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спортсмен — спортсме́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. спортсмен — г. спортовець, (молодий) юніор; (переможець) чемпіон; (що вчить інших) тренер; п! АТЛЕТ. Словник синонімів Караванського
  3. спортсмен — [спорцмен] -на, м. (на) -нов'і/-н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. спортсмен — -а, ч. Той, хто систематично займається спортом (добровільно або в зв'язку з професією). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спортсмен — СПОРТСМЕ́Н, а, ч. Той, хто систематично займається спортом (добровільно або в зв'язку з професією). Хлопчина високий і стрункий, завзятий спортсмен, якого в усьому полку знали, як весельчака і балакуна (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. спортсмен — СПОРТСМЕ́Н, ФІЗКУЛЬТУ́РНИК. Словник синонімів української мови
  7. спортсмен — Спортсме́н, -на; -ме́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)