1. Словник української мови в 11 томах

спортсменка

СПОРТСМЕ́НКА, и, ж.

1. Жін. до спортсме́н.

Кожний вимах — широкий розгін вправної спортсменки — наближав її ще на два метри до берега (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 71);

На міжнародних змаганнях гімнасток, що відбулися у Швеції, чудових успіхів добилися радянські спортсменки (Рад. Укр., 29.III 1961, 4).

2. перев. мн., розм. Те саме, що спорти́вки.

— Тіма, — закричав Льоня.. — А де твої сандалі або спортсменки? (Ів., Таємниця, 1959, 43);

Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці — в широченних, добре відпрасованих штанях.., спортсменках і майках (Тют., Вир, 1964, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спортсменка — спортсме́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. спортсменка — -и. 1》 Жін. до спортсмен. 2》 перев. мн., розм. Те саме, що спортивки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спортсменка — СПОРТСМЕ́НКА, и, ж. 1. Жін. до спортсме́н. Кожний вимах – широкий розгін вправної спортсменки – наближав її ще на два метри до берега (Ю. Словник української мови у 20 томах