1. Словник української мови в 11 томах

спотворення

СПОТВО́РЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. спотво́рити, спотво́рювати.

Презирливе ставлення до людини, до її внутрішнього світу, свідоме спотворення її тіла в скульптурі і живопису пронизує всю творчість абстракціоністів (Ком. Укр., 2, 1963, 60);

Шевченко гостро виступив проти вульгарного спотворення дійсності і її мовного виразу в українській літературі (Мовозн., XVII, 1962, 15).

2. Те, що спотворене.

Великі заслуги Ломоносова у створенні російської літературної мови. Він очистив її від спотворень, застарілих церковних зворотів та непотрібних іноземних слів і наблизив до живої народної мови (Іст. СРСР, II, 1957, 46).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спотворення — спотво́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. спотворення — -я, с. 1》 Дія за знач. спотворити, спотворювати. 2》 Те, що спотворене. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спотворення — СПОТВО́РЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. спотво́рити, спотво́рювати. Спотворення навколишнього середовища; Шевченко гостро виступив проти вульгарного спотворення дійсності і її мовного виразу в українській літературі (з наук. літ.). 2. Те, що спотворене. Словник української мови у 20 томах
  4. спотворення — ВИ́КРИВЛЕННЯ (неправильне пояснення, міркування), ПЕРЕКРУ́ЧЕННЯ, СПОТВО́РЕННЯ, КРИВОТЛУМА́ЧЕННЯ рідше. Поговорімо трохи про помилки, а то й про викривлення оригіналу (М. Рильський); Її обурило перекручення з боку критика (О. Словник синонімів української мови