1. Словник української мови в 11 томах

спохвату

СПО́ХВАТУ, присл., розм. Дуже швидко, поспішаючи; поспіхом, похапцем.

Вискочила [Настуся] на вулицю, зопалу та спохвату забувши навіть зачинить двері (Н.-Лев., IV, 1956, 262);

Надія, не вагаючись, забрала паспорт, спохвату згребла в чемодан пожитки і прожогом вилетіла з готелю (Баш, На.. дорозі, 1967, 216);

// У пориві якого-небудь почуття; згарячу.

Спохвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж і завагався був, бо факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці (Головко, II, 1957, 553);

Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу (Жур., Опов., 1956, 214).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спохвату — спо́хвату прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. спохвату — пр., похапцем, поспіхом, хапцем, нашвидку, хапаючись; згарячу, зопалу. Словник синонімів Караванського
  3. спохвату — див. зопалу; поспіхом; швидко Словник синонімів Вусика
  4. спохвату — присл., розм. Дуже швидко, поспішаючи; поспіхом, похапцем. || У пориві якого-небудь почуття; згарячу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спохвату — див. впопихах, спішно, хватком Словник чужослів Павло Штепа
  6. спохвату — СПО́ХВАТУ, присл., розм. Дуже швидко, поспішаючи; поспіхом, похапцем. Вискочила [Настуся] на вулицю, зопалу та спохвату забувши навіть зачинить двері (І. Словник української мови у 20 томах
  7. спохвату — ЗО́ПАЛУ (у стані сильного збудження), ЗГА́РЯЧУ (ЗГА́РЯЧА), СПРОЖО́ГУ, СПО́ХВАТУ розм. Правду сказати, Василько зробив це зопалу, не подумавши (О. Донченко); Я згарячу підвівся, скинув з себе гімнастерку (А. Словник синонімів української мови
  8. спохвату — Спо́хвату, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. спохвату — Спо́хвату нар. Второпяхъ, впопыхахъ. Виїздив я з дому та спохвату забувся взяти гроші. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка