1. Словник української мови в 11 томах

спочиваючий

СПОЧИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до спочива́ти 1.

*Образно. Всі вони [хлібороби] разом були як би одною силою, одною міццю, що йшла проти другої сили й моці, спочиваючої в землі (Кобр., Вибр., 1954, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спочиваючий — спочива́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спочиваючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до спочивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спочиваючий — СПОЧИВА́ЮЧИЙ, а, е. Який спочиває (у 1 знач.). * Образно. Всі вони [хлібороби] разом були як би одною силою, одною міццю, що йшла проти другої сили й моці, спочиваючої в землі (Н. Кобринська). Словник української мови у 20 томах