спочування
СПОЧУВА́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що співчуття́, співчува́ння.
Не треба їй ні сліз, ні спочування, їй треба тільки волі і простору (Л. Укр., І, 1951, 194);
Галець-ка запримітила, що молода дівчина й думки не має гордувати нею та нехтувать, а питає з щирим спочуванням до її лихої долі (Н.-Лев., IV, 1956, 310).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спочування — спочува́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- спочування — -я, с., рідко. Те саме, що співчуття, співчування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спочування — СПОЧУВА́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що співчуття́, співчува́ння. Не треба їй ні сліз, ні спочування, їй треба тільки волі і простору (Леся Українка); Галецька запримітила, що молода дівчина й думки не має гордувати нею та нехтувать, а питає з щирим спочуванням до її лихої долі (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- спочування — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Словник синонімів української мови