справничий

Значення в інших словниках

1. справничий — Справни́чий. Виконавчий. Головна влада законодавча щоб була в руках национальної ради, зложеної з полсів, вибраних народом, а влада справнича була б в руках гетьмана, вибраного вольними голосами (Б., 1895, 13, 2) // порівн. пол. sprawność — точність, справність у роботі, wykonawczy — виконавчий. Українська літературна мова на Буковині
2. справничий — -а, -е, рідко. Прикм. до справник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. справничий — СПРА́ВНИЧИЙ, а, е, заст., рідко. Прикм. до спра́вник. Думає собі [Ївга], що Левка, по приказу справничому, як випустили, то, може, побіг до річки викупатись (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах