1. Словник української мови в 11 томах

спрага

СПРА́ГА, и, ж.

1. Сильне бажання пити.

Її палила спрага, вона ледве-не-ледве зволіклася з постелі, принесла собі води, напилася (Фр., І, 1955, 84);

Кожний подорожній може зупинитися біля криниці, зачерпнути кухлем джерельної води, вдовольнити свою спрагу (Цюпа, Краяни, 1971, 23);

Після оселедця, що ним снідали хлопці, мучила спрага (Трубл., І, 1955, 99);

Там, де автонапування відсутнє, треба розробити точний графік напування.., щоб худоба не терпіла від спраги (Рад. Укр., 14.ХІ 1956, 1).

2. чого, до чого і без додатка, перен., книжн. Велике бажання чого-небудь, прагнення до чогось.

Хлопців розбирає спрага: — Розкажіть про плавання… Як ви капітаном стали? (Гончар, Тронка, 1963, 149);

Спрага помсти нам давала сили (Забашта, Вибр., 1958, 122);

Море вимагало від людини мужності і самопожертви,.. збуджувало її спрагу до мандрівок і відкриттів, до подвигів і знань (Наука.., 10, 1967, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрага — (сильне бажання пити) жага, згага. Словник синонімів Полюги
  2. спрага — спра́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. спрага — Жага; (до чого) бажання, прагнення. Словник синонімів Караванського
  4. спрага — [спрага] -гие, д. і м. -аз'і Орфоепічний словник української мови
  5. спрага — -и, ж. 1》 Сильне бажання пити. Волюметрична спрага — спрага, викликана зменшенням кількості позаклітинної рідини у тілі. Осмометрична спрага — спрага, викликана збільшенням відносного осмотичного тиску позаклітинних рідин... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. спрага — СПРА́ГА, и, ж. 1. Сильне бажання пити. Її палила спрага, вона ледве-не-ледве зволіклася з постелі, принесла собі води, напилася (І. Франко); Кожний подорожній може зупинитися біля криниці, зачерпнути кухлем джерельної води, вдовольнити свою спрагу (І. Словник української мови у 20 томах
  7. спрага — Дохопився бик до браги, тай п'є хоч не чує спраги. Про п'яниць, що хоч дуже п'яні, а ще п'ють. Крли спрага палить, то й роса солодить. В нещастю найменша поміч робить полекшу. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. спрага — СПРА́ГА (сильне бажання, потреба пити), ЖАГА́, СМА́ГА́, ЗГА́ГА, ЖАДА́ діал. Іноді траплявся колодязь. Татари перші, як володарі, задовольняли свою спрагу (З. Тулуб); Була, кажуть, колись річка Восьмачка, так випила її баба Приймачка... Словник синонімів української мови
  9. спрага — Спра́га, -ги, -зі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спрага — Спрага, -ги ж. Жажда. Федьк. ІІІ. 117. Буде голод і спрага. Гн. II. 79. Від спраги мліли. Млак. 99. Словник української мови Грінченка