спрагло
СПРА́ГЛО. Присл. до спра́глий 1-3.
Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 5);
Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги,.. спрагло напився з неї нахильці (Гончар, Таврія.., 1957, 403);
Ожина спрагло п’є вологу, Щоб зацвісти в погожі дні (Шпорта, Вибр., 1958, 56);
Ще лице у чистім полі В бурях не засмагло, — Та про честь, бої за волю Мріє серце спрагло (Мас., Київ. каштани, 1954, 144).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спрагло — спра́гло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- спрагло — Присл. до спраглий 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрагло — СПРА́ГЛО. Присл. до спра́глий 1–3. Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло (Ю. Бедзик); Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги, .. спрагло напився з неї нахильці (О. Гончар); Ожина спрагло п'є вологу, Щоб зацвісти в погожі дні (Я. Словник української мови у 20 томах