1. Словник української мови в 11 томах

спрожогу

СПРОЖО́ГУ, присл.

1. Дуже швидко; поспішно, прожогом.

Знову миша спрожогу кидається убік,— знову ганяє по мишоловці… (Мирний, І, 1954, 355);

Спрожогу перешугнувши через паркан,.. Михайлик опинився в старому вишневому садку єпископа (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 339);

Катерина спрожогу підхопилась на руку, скинула з себе кожух, відчула свіжу прохолоду (Коп., Вибр., 1948, 193);

// Раптово.

Кат, мовби наштовхнувшись на щось невидиме або ж спіткнувшись на рівному, спрожогу зупинився (Загреб., Диво, 1968, 330);

Дехто спрожогу стрибнув у болото, і його поглинула драговина (Скл., М. Щорс, 1938, 72).

2. Діючи необережно.

— Чи і той же тут проява, Котрий бджоли мої вкрав? «Тут»! — спрожогу сам роззява Винуватець іскричав [закричав] (Манж., Тв., 1955, 246).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрожогу — спрожо́гу прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. спрожогу — пр., раптово, несподівано, з наскоку, сов. з нальоту; (бовкнути) не думавши, зопалу, просто з мосту; Р. прожогом; п! ЕКСПРОМТОМ. Словник синонімів Караванського
  3. спрожогу — див. раптом; спересердя Словник синонімів Вусика
  4. спрожогу — присл. 1》 Дуже швидко; поспішно, прожогом. || Раптово. 2》 Діючи необережно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спрожогу — СПРОЖО́ГУ, присл. 1. Дуже швидко; поспішно, прожогом. Знову миша спрожогу кидається убік, – знову ганяє по мишоловці... (Панас Мирний); Спрожогу перешугнувши через паркан, .. Михайлик опинився в старому вишневому садку єпископа (О. Словник української мови у 20 томах
  6. спрожогу — ЗО́ПАЛУ (у стані сильного збудження), ЗГА́РЯЧУ (ЗГА́РЯЧА), СПРОЖО́ГУ, СПО́ХВАТУ розм. Правду сказати, Василько зробив це зопалу, не подумавши (О. Донченко); Я згарячу підвівся, скинув з себе гімнастерку (А. Словник синонімів української мови
  7. спрожогу — Спрожо́гу, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. спрожогу — Спрожогу нар. Неожиданно, сразу, вдругъ. Так і кинувсь на неї спрожогу. Мнж. 70. Словник української мови Грінченка