1. Словник української мови в 11 томах

спрямити

СПРЯ́МИТИ, млю, миш; мн. спря́млять; док., перех., рідко. Те саме, що ви́прямити.

Горбатого могила спрямить (Номис, 1864, № 3221).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрямити — спря́мити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. спрямити — -млю, -миш; мн. спрямлять; док., спрямляти, -яю, -яєш, недок., перех., рідко. Те саме, що випрямити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спрямити — СПРЯ́МИТИ див. спрямля́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. спрямити — Спрямити, -млю, -миш гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила. Ном. № 3221. Словник української мови Грінченка