спрямити
Спрямити, -млю, -миш
гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила. Ном. № 3221.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спрямити — спря́мити дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- спрямити — -млю, -миш; мн. спрямлять; док., спрямляти, -яю, -яєш, недок., перех., рідко. Те саме, що випрямити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спрямити — СПРЯ́МИТИ див. спрямля́ти. Словник української мови у 20 томах
- спрямити — СПРЯ́МИТИ, млю, миш; мн. спря́млять; док., перех., рідко. Те саме, що ви́прямити. Горбатого могила спрямить (Номис, 1864, № 3221). Словник української мови в 11 томах