1. Словник української мови в 11 томах

спустіти

СПУСТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Стати пустим, порожнім; спорожніти.

Вже спустіли всі відра, які привезли вершники з собою (Тулуб, В степу.., 1964, 70);

Мати давала їй деякі речі, а вона носила їх у Туркенівку на базар продавати. Так поступово спустіла хата. Лишилися голі стіни (Юхвід, Оля, 1959, 130).

2. Стати безлюдним або малолюдним, звільнитися від чиєї-небудь присутності; збезлюдніти.

Містечко спустіло. Всі, хто лишень міг, утікали в поле або в ліс (Коцюб., II, 1955, 181);

Збори закінчилися. Простора кімната спустіла (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 577);

// безос.

Як угледів [пан] дівчинку, аж очі йому засвітились, та й каже: — Ходи зо мною в двір, дівчино!.. Загарбав він її та й повів. Наче сонце наше зайшло! Якось у хаті спустіло, обезлюдніло (Вовчок, І, 1955, 4);

Кругом спустіло. Було чути, як на дворі по наіждженій дорозі свистіли і скрипіли, від’їжджаючи, сани (Вас., І, 1959, 89).

3. перен. Стати менш змістовним, цікавим.

Тісною і смутною здається їй своя хата; рідне село наче принижчало [понижчало], помиршавіло; життя його спустіло (Мирний, III, 1954, 114);

// Відчути себе нездатним до повнокровного, активного творчого життя.

Як спорожнів, спустів я нині (Хоч і потовщав)! Як живу Одноманітно! (Рильський, Поеми, 1957, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спустіти — спусті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спустіти — -ію, -ієш, док. 1》 Стати пустим, порожнім; спорожніти. 2》 Стати безлюдним або малолюдним, звільнитися від чиєї-небудь присутності; збезлюдніти. || безос. 3》 перен. Стати менш змістовним, цікавим. || Відчути себе нездатним до повнокровного, активного творчого життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спустіти — СПУСТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Стати пустим, порожнім; спорожніти. Вже спустіли всі відра, які привезли вершники з собою (З. Тулуб); Мати давала їй деякі речі, а вона носила їх у Туркенівку на базар продавати. Так поступово спустіла хата. Словник української мови у 20 томах
  4. спустіти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок. Словник синонімів української мови
  5. спустіти — Спусті́ти, -ті́ю, -ті́єш; спусті́лий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. спустіти — Спустіти, -тію, -єш гл. Опустѣть. Чи світові спустіти через тебе. К. Іов. 39. Спустіло панське подвірє. МВ. (О. 1862. III. 46). Словник української мови Грінченка