спухлий
СПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до спу́хнути.
Очі його, сухі й гарячі між червоних, спухлих від сліз повік, дивились тепер гостро вперед (Смолич, Світанок.., 1953, 554);
Переляканий староста, спухлий від сну чоловік з хворим серцем, прочитав по списку прізвища (Перв., Невигадане життя, 1958, 149);
// У знач. прикм.
Гюлле шматком ганчірки від сорочки вимивала йому рану, тендітно торкаючись до спухлого тіла (Досв., Гюлле, 1961, 147).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спухлий — спу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- спухлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до спухнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спухлий — СПУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до спу́хнути. Очі його, сухі й гарячі між червоних, спухлих від сліз повік, дивились тепер гостро вперед (Ю. Смолич); Переляканий староста, спухлий від сну чоловік з хворим серцем, прочитав по списку прізвища (Л. Словник української мови у 20 томах