1. Словник української мови в 11 томах

співвласник

СПІВВЛА́СНИК, а, ч. Людина, що володіє чим-небудь разом із кимсь.

— Якщо ти вийдеш заміж за багатого чоловіка, то він стане не тільки співвласником фірми на твоїй частині спадщини, а внесе і свій капітал… (Бурл., Напередодні, 1956, 107);

Членами сімейної общини у слов’ян могли стати і не родичі, тобто всі ті, які працювали на землі, ставали її співвласниками (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 34).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співвласник — співвла́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співвласник — [сп'іўвласниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. співвласник — -а, ч. Людина, що володіє чим-небудь разом із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співвласник — СПІВВЛА́СНИК, а, ч. Людина, що володіє чим-небудь разом із кимсь. – Якщо ти вийдеш заміж за багатого чоловіка, то він стане не тільки співвласником фірми на твоїй частині спадщини, а внесе і свій капітал... (Ф. Словник української мови у 20 томах
  5. співвласник — Співвла́сник, -ка, -кові; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. співвласник — рос. совладелец власник частини майна, цінностей, друга частина яких належить іншим власникам. Eкономічна енциклопедія