1. Словник української мови в 11 томах

співхазяїн

СПІВХАЗЯ́ЇН, а, ч., заст. Той, хто є хазяїном кого-, чого-небудь разом із кимсь.

Тужна розмова з погоничем труїла його свідомість. Він, Ремо, співхазяїн (Досв., Гюлле, 1961, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співхазяїн — співхазя́їн іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. співхазяїн — -а, ч., заст. Той, хто є хазяїном кого-, чого-небудь разом із кимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співхазяїн — Сугосподар, сувласник, див. хазяїн Словник чужослів Павло Штепа
  4. співхазяїн — СПІВХАЗЯ́ЇН, а, ч., заст. Той, хто є хазяїном кого-, чого-небудь разом із кимсь. Тужна розмова з погоничем труїла його свідомість. Він, Ремо, співхазяїн (Олесь Досвітній). Словник української мови у 20 томах