спідничка

СПІДНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до спідни́ця.

Перше виступило дівчатко в червоній спідничці (Март., Тв., 1954, 196);

Вона була вже напівроздягнена: коротенька біла спідничка на білих шлейках, не досягаючи до панчіх, одкривала голі коліна (Коцюб., І, 1955, 404);

Пояс [індійця] був зроблений із смужок цупкої матерії і чимось нагадував шкіряну спідничку шотландських стрільців (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 164);

Він нахилився до нашого з Жабі чемодана і, витягши чорного серпанку сукню з буйною, щедро гофрованою спідничкою, розіп’яв її в руках (Досв., Вибр., 1959, 68);

[Павло:] Вибач на слові, хоч би запитати й тебе: чого ти став учащати на вулицю?.. [Михайло:] Хоч би етнографії ради… [Павло:] Яка там етнографія! Чого лукавиш? Спіднички тягнуть… (Стар., Вибр., 1959, 150).