1. Словник української мови в 11 томах

спілість

СПІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Якість і стан за знач. спі́лий.

Збирання льону [треба] провадити в ранній жовтій спілості (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 224).

∆ Спі́лість гру́нту — стан грунту, готового під посів або посадку сільськогосподарських культур.

Весняне переорювання провадять при нормальній спілості грунту і відразу ж пускають борони або шлейфи (Овоч., 1956, 61);

Спі́лість лі́су — стан лісу, придатного для використання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спілість — Стиглість, достиглість, дозрілість, доспілість. Словник синонімів Полюги
  2. спілість — спі́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. спілість — -лості, ж. Якість і стан за знач. спілий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спілість — СПІ́ЛІСТЬ, лості, ж. Стан і властивість за знач. спі́лий. Збирання льону [треба] провадити в ранній жовтій спілості (з наук. літ.); Селяни уважно стежили за спілістю зерна (з газ.). Словник української мови у 20 томах